25 лютого відзначається 150-та річниця від дня народження Лесі Українки (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач)  – української поетеси, письменниці, перекладачки, яку називають дочкою Прометея за її художнє слово, сповнене волелюбності й оптимізму, за силу духу і романтичність її непересічної особистості. Завдяки її творчості українська література посіла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили в усьому світі.

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (нині Житомирська область України) в сім’ї  службовця - юриста Петра Косача та відомої української письменниці, громадської діячки Олени Пчілки. У дитинстві Леся разом зі своїми братами та сестрами, здобувала початкову освіту вдома за програмою батьків. Пріоритет у такому навчанні  надавався власній відповідальності учнів. Через хворобу - туберкульоз кісток, яку у Лесі Українки діагностували у 10 років, дівчина продовжила навчання вдома. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, польську, англійську, італійську мови. Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музикант, ніж поет. На превеликий жаль, хвороба не дозволила Лесі стати музикантом, проте музика залишалася з нею протягом усього життя, даруючи задоволення, підтримку, роздуми та почуття.  

У дев'ять років Леся написала свій перший вірш «Надія», а вірші тринадцятирічної поетеси вже надрукував львівський журнал «Зоря». Мати Лесі підтримала захоплення дівчини, давала їй поради та допомагала з розповсюдженням творів. Щодо псевдоніму «Леся Українка», то він був обраний під впливом дядька Лесі, якого вона дуже поважала – Михайла Драгоманова, відомого вченого, публіциста, літературознавця, фольклориста та громадського діяча, який на той час підписувався як «Українець». Лесею дівчину звали ніжно в родині, саме тому виникла така комбінація - Леся Українка.

У 1893 році у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки – «На крилах пісень». Всього ж Леся Українка написала близько 270 віршів, не рахуючи поем, віршованих драматичних творів та перекладів.

Леся Українка займалася також і перекладацькою діяльністю. Завдяки її праці українською мовою були перекладені староєгипетська лірика, давньоіндійська «Рігведа», поеми Гомера, поезії Генріха Гейне, а також твори Віктора Гюго, Вільяма Шекспіра, Данте та ін.

Тяжка хвороба змушувала Лесю Українку їздити на лікування до різних країн. Серед яких була й Литва, а саме санаторій у м. Друскінінкай, де вона перебувала півтора місяця влітку 1885 року. Останні роки поетеса провела на лікуванні у Єгипті та Грузії. Ігноруючи біль, Леся Українка продовжувала писати. Останній її твір, драма «На берегах Александрії» залишився незавершеним.

Леся Українка померла 1 серпня 1913р. в грузинському містечку Сурамі. Згодом прах великої дочки українського народу було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.