28 листопада 2020 року в одному з провідних литовських видань «RESPUBLIKA», яке виходить у друкованому та електронному вигляді, опубліковано статтю Посла України у Литовській Республіці Володимира Яценківського, присвячену 87-м роковинам Голодомору 1932-1933 років в Україні.

З повним текстом статті мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням: https://www.respublika.lt/lt/naujienos/pasaulis/nusikaltimai_ir_nelaimes/baisiausia_tragedija_prisimenant/

 Україномовний текст статті:

Голодомор – страшна трагедія українського народу

Щороку останньої суботи листопада українці в Україні та за її межами, по всьому світові, вшановують пам'ять жертв Голодомору в Україні у 1932-1933 роках – на знак скорботи за мільйонами безневинно загублених життів своїх співвітчизників.\

Голодомор (від українського «голод» та «мор», тобто «морити голодом») – означає масове вбивство голодом. Цей злочин проти людяності було скоєно тоталітарним радянським режимом шляхом створення для українців нестерпних для життя умов, що призвели до фізичного знищення мільйонів людей. Представники режиму забирали найцінніше – врожай, мов хижаки, вигрібали усе до найменшої крихти і залишали українців наодинці із голодною смертю. В Україні хліб був, але його з України забирали. Вивозили не тільки хліб, зерно, посівний матеріал, у людей відбирали навіть квашені огірки, капусту та помідори, спеціально залишаючи їх на голодну смерть.

Відповідно до розпоряджень радянського режиму, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув’язнення та розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці.

Така політика проводилась з метою остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної Української Держави. Голодомор був цілеспрямованим актом геноциду з метою придушення українського національно-визвольного руху та прагнення українців до свободи. Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.

У той страшний час українці намагалися вижити. На превеликий жаль, це вдавалося не багатьом. Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Загалом, за різними оцінками, кількість жертв «Великого голоду» становить від 7 до 10 млн. українців. Як приклад, у червні 1933 року, який забрав найбільше життів, щодоби від голоду помирало близько 34 560 людей, щогодини – 1440 осіб, щохвилини – 24 особи.

Згідно із дослідженнями французьких демографів, внаслідок Голодомору в Україні не народився мільйон дітей. Вчені дійшли висновку, що оскільки у цей період помирали переважно діти й молодь, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 роки у чоловіків та 10,9 років у жінок.

Важливими свідченнями про трагедію є збережені архівні документи тих, хто не побоявся зафіксувати на папері злочини проти українського народу, розкриваючи жахливі реалії життя українців в умовах страшного, штучно створеного голодомору. Зокрема йдеться про повідомлення Серджо Граденіго, Консула Королівства Італії у Харкові (місто Харків у період з 1919 по 1934 був столицею тодішньої Української Соціалістичної Радянської Республіки), який працював таму період з 1931 по 1934 роки, та який не побоявся задокументувати те, що побачив на власні очі.

В одному зі своїх чергових повідомлень від травня 1933 року Серджо Граденіго писав:«Можливо, в дуже близькому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про український народ, а, отже, не буде й української проблеми...». Йшлося про Голод. 30 жовтня того ж року консул писав: «у Дніпропетровську 2000 осіб померли від отруєння птомаїном (трупною отрутою)»…

«Україна пам’ятає – світ визнає» - під цим гаслом Україна нагадує людству про штучно створений голод і його мільйонні жертви, усвідомлюючи моральний обов’язок перед минулими та наступними поколіннями і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості.

Україна високо цінує солідарність та підтримку братньої Литовської Республіки у засудженні Голодомору 1932-1933 років в Україні, офіційне визнання Сеймасом Литви у 2005 році Голодомору в Україні – геноцидом українського народу. У 2008 році у місті Клайпеді за сприяння української громади Литви відбулось відкриття меморіальної дошки «Жертвам геноциду (Голодомору та політичних репресій в Україні)» на території Меморіалу литовським жертвам політичних репресій.

Що таке свідоме безжалісне нищення тоталітарною системою волі до свободи, людської гідності наші народи, на превеликий жаль, добре знають зі своєї історії.

Ми завжди сприймаємо біль одне одного як свій; тому ми були разом у січні 1991 року на вулицях Вільнюса, разом захищаючи парламент незалежної братньої Литви.

Тому такою міцною та щирою є підтримка Литви у нашій сьогоднішній боротьбі за незалежність України, відновлення її суверенітету та територіальної цілісності в міжнародно визнаних кордонах.

Тому ми разом, вже котрий рік поспіль, щолистопада кладемо до пам’ятника жертвам радянської окупації, що у центрі литовської столиці, колоски пшениці, перев’язані синьо-жовтими стрічками, спільно вшановуючи пам'ять жертв жахливої сторінки історії людства – Голодомору в Україні 1932 - 1933 років. 

 Для наших народів чужого болю  не буває, ми об’єднані готовністю підтримати одне одного, допомогти. Відстояти найвищі для нас цінності, які є спільними. І однією з них є пам'ять про минуле.

 Посол України у Литовській Республіці

 Володимир Яценківський